100лиця, Домій - Я забуваю очі твої

Я знаю не забудеш і згадаєш
Що під мінорні ноти заспіваєш
Про те кохання, що розбило серце
Настане осінь, але не стане легше

Навіщо ж так ти його кохала
Ти задля нього душу віддавала
Тепер ці шрами не вилічиш сльозами
Забути стерти закінчити цю драму

Я забуваю очі твої я забуваю як ти уві сні
Цілував вуста мої вони ж на смак уже не ті
Я забуваю на самоті як двоє десь під зливами були
Згоріли наче сірники хоча палали як зірки

Я знаю не чекаєш ти дзвінка
Затяжка була ця така гірка
Прискорити би час забути на хвилину
Якби кохання було без зупину

Вже більше не але а просто крапка
Ці спогади залишуться назавжди
Пробач що не настане наше завтра
Пробач що не настане наше завтра